Відправлення військ? Що задумали в ЄС для України

Фото: Getty Images Французький військовий медичний персонал (ілюстративний фото)

Заява Еммануела Макрон .

Слова Еммануеля Макрона про можливе відправлення військ в Україну сколихнули іноземні медіа. Сам Макрон нібито вже спростував цю заяву в інтерв'ю чеському виданню, проте західні ЗМІ вважають, що вони мали інший підтекст. Таке твердження підкріплюється переговорами, які президент Франції активно проводить зі своїми європейськими колегами. Зокрема, із президентом Чехії з постачання боєприпасів в Україну. Що на цю тему пишуть західні ЗМІ – далі у сюжеті.

Інформаційна агенція Associated Press вважає, що після своєї заяви Макрон опинився в ізоляції на європейській арені. Офіційні особи Франції намагалися пом'якшити негативну реакцію, проте продовжували наголошувати на важливості відправлення військ в Україну. Кремль, у свою чергу, попередив, що конфлікт між Росією та Альянсом неминучий і традиційно почав загрожувати ядерною війною.

Агентство зазначає, що, за словами Макрона, не було досягнуто консенсусу щодо офіційного відправлення військ, “але з точки зору динаміки нічого не можна виключати”. Крім цього, один із французьких дипломатів повідомив для ЗМІ, що метою заяви Макрона начебто було “надіслати сигнал Путіну, що це тепер можливий варіант, і що він не може просто розраховувати на те, що жодна з країн-партнерів України ніколи не буде там розгорнуто”. Він також вважає, що президент Франції справді не виключає жодних варіантів.

Варто зазначити, що сам Макрон після початку вторгнення тримав лінії зв'язку з Росією відкритими, зокрема йому належать скандальні заяви про “збереження особи Путіна”, а також “приниженні Росії”.

Видання Foreign Policy своєю статтею спробувало пояснити натяк Макрона та заснування відправлення військ в Україну. Автори вважають, що хоча заяви Макрона були сміливішими за інших лідерів західних держав і, ймовірно, мали на меті стати сигналом для Кремля, що Європа серйозно ставиться до стримування, проте головна їхня мета все ж таки була лише зрушити дискусію щодо України з мертвої точки.

>

У своїх коментарях Макрон поскаржився на тенденцію деяких країн спочатку відхиляти більшість пропозицій щодо підтримки України, а потім погоджуватися на них. Це був один із кількох ледь завуальованих закидів на адресу канцлера Німеччини Олафа Шольца, який вкотре виключив можливість постачання Києва ракетами далекого радіусу дії Taurus. європейських військ в Україну, його підхід залишає бажати кращого. Йому варто було б, наприклад, скоординувати свої дії принаймні з кількома ключовими союзниками.

Також, якби президент Франції був серйозно налаштований, йому потрібно було б набагато чіткіше висловитися з приводу сценаріїв, за яких європейські війська можуть бути введені в Україну, і, можливо, окреслити конкретну роль Франції. Тут аналітики навели приклади майбутньої економічної реконструкції українського ВПК, а також військової тренувальної місії ЄС, яка може бути перенесена на територію України. Франції. Вони вказують, що справді між мізерною підтримкою України з боку Франції та її прагненнями відігравати провідну роль на континенті величезна прірва. І, згідно з даними моніторингу підтримки України Інституту світової економіки в Кілі, Франція посідає 22 місце серед 27 членів ЄС за обсягом зобов'язань за допомогою України у відсотках від ВВП.

Видання Politico взагалі скептично поставилося до слів Макрона. У президента Франції, на їхню думку, є практика робити монументальні заяви, від яких він згодом відмовляється, не думаючи про жодні наслідки. Або вони просто відкладаються убік і забуваються, коли у нього з'являється якась інша грандіозна ідея. Але підняття питання про можливість введення військ НАТО є кричущою помилкою не лише його колег, а й європейської громадськості, яка все більше стурбована тим, куди рухається ця війна і чи може Україна перемогти в ній, додає ЗМІ.

Цю думку журналісти наводять опитування європейської громадськості, яка ніби песимістично налаштована щодо можливостей України у війні. Тому лідерам країн Європи необхідно переконувати своїх громадян зберегти підтримку.

Також наводиться думка, що не маючи живої сили та боєприпасів, Україна неспроможна здійснити серйозний контрнаступ цього року. Все, що вона зможе зробити – це протриматися, сподіваючись підготуватися до серйозного контрнаступу наступного року. Але, як зазначається в аналізі видання, “без західної протиповітряної оборони та ракет дальнього радіусу дії, а також артилерійських снарядів Києву буде важко організувати надійну, стійку оборону”.

Тому Макрону краще переконати Європу збільшити військові поставки, щоб Путін не зміг перемогти, а Україна отримала те, що їй потрібно. Крім того, Захід має поганий послужний список, коли справа доходить до недавніх інтервенцій на місцях. Тому, враховуючи твердість та рішучість України, Макрон має зосередитися на наданні необхідної зброї, а не на тому, щоб розколювати союзників Києва та робити Кремлю пропагандистський подарунок у вигляді “непостійності” підтримки України – йдеться у висновку матеріалу.

Британська газета The Guardian у свою чергу вважає, що розгубленість, нерішучість і суперечки характеризують нинішню політику Заходу щодо війни в Україні. Успішно скликаний саміт у Парижі мав надати нового напряму та імпульсу зусиллям союзників, проте спровокував контраверсію через заяву Макрона про війська НАТО. Автори також виділили історію непостійності заяв Макрона, зокрема, його твердження про “смерть мозку” НАТО.

Однак його попередження про те, що Європа має взяти під контроль свою долю, тому що на американців більше не можна покладатися, є як ніколи актуальною у світлі заяв Дональда Трампа про те, що, якщо він знову стане президентом, він “заохочуватиме” Росію атакувати країни НАТО, які його не влаштовують.

На цьому тлі у статті виділили і різку реакцію Кремля щодо неминучості війни НАТО та Росії, а також загрози ядерної атаки від Путіна. Однак і тут зазначається, що ядерне брязкання шаблею є звичною тактикою Москви після двох років війни. Вона має на меті залякати європейців, і до певної міри це працює.

Водночас, розпалюючи дебати, Макрон зробив своєчасне попередження про майбутню безпеку Європи загалом, додають автори. Невідкладною потребою є менше довгострокових та зустрічей, а більше конкретних дій, які допоможуть Києву перемогти – або принаймні запобігти поразці. Найважливіше питання стосується поглиблення загрози Європі в момент, коли Путін “піднімає хвіст, а часу на створення Європи, захищеної від Росії, дедалі менше”.