публикую материал от моего постоянного контакта где-то на Востоке. не раз помога…

Для місцевого населення війна почалася у 2014 році. 2014-2015 – страшний період, з 2022 – ще страшніший.

З 2014 року дуже багато заїхало не місцевих, які так і залишилися тут жити. Ціль переїзду, майже завжди, участь у війні. Багато людей які тут були до 2013 року вже поїхали на росію, а багатьох вже немає. Тобто склад місцевого населення дуже змінено.

Всі місцеві мешканці живуть у інформаційному просторі окупантів, і це завжди недооцінюють. Особливо сильно живуть пропагандою пенсіонери. Частина цієї інформаційної бульбашки, щоденні повідомлення про вибухи, міни-”пелюстки” які стабільно з’являються на вулицях (і хтось на них підривається), звуки вибухів кожні декілька годин, або частіше, літаки, які проходять низько над домами.

В той же час є звичайним розміщувати кадри влучаннь. Що у майбутньому буде шкодити.

Майже всі мешканці мають знайомих, друзів, родичів які постраждали, або загинули за ці 9 років.

Велика кількість сімей була втягнута в геноцид місцевого населення, який назвали “мобілізацією”.

Є величезні проблеми з морально-психологічним станом місцевого населення та ПТСР.

Підсумовуючи останні пункти, є велика вірогідність ворожих дій від місцевих мешканців, щодо Українських сил оборони. За все це звинувачують ЗСУ та владу України. Знання української, ще не означає що це своя людина.

Велика кількість дітей вже за ці роки закінчують школи, багато з них втратили одного з батьків. Весь цей час їм з особливою наполегливістю промивали мізки.

Наявність паспорту рф, або л\днр, це не теж саме, що наявність паспорту рф у мешканців території окупованих після 2022 року. Тут всі 9 років обробляли людей на перехід на паспорти “л\днр”, потім на паспорти рф. Все це зазвичай проходило під купу чуток, що якщо паспорта не буде, не буде і соцвиплат, квартири відберуть, тощо. З 2020 повна неможливість виїхати на підконтрольну територію, тому деякі люди робили паспорти за віком (25, 45), або тому що документи вже були в жахливому стані. Так, ці люди також мають понести покарання, але без перегібів. Є один важливий аргумент, у цих “паспортах” немає прописки. Тобто, це навіть у рфії майже фейкові документи.

Є величезна проблема з бомбосховищами, та системами оповіщення населення. Навіть у ті бомбосховища що є майже неможливо потрапити. З цього виходить інша проблема, відбитий інстинкт самозбереження. Є нормою коли десь щось падає (в радіусі кілометру), а люди спокійно гуляють з собаками та дітьми.

В деяких населених пунктах люди живуть вже рік майже без води (взагалі), з проблемним опаленням або без опалення. Про можливість отримати адекватну зарплату та ціни, взяти щось у кредит, асортимент товарів, можливість замовити щось у інтернеті, або сучасні технології взагалі не згадують. Тобто з поверненням України, повернеться і цивілізація.

Перед контрнаступом бажано б почати інформаційну компанію щодо поведінки під час деокупації.

Також бажано почути як можна допомогти під час цього процесу силам оборони з середини.

Після деокупації є вірогідність обстрілів з території рф, у тому числі Донецька та Луганська. Це частково доведе чим є насправді армія рф.

У подальшому є сенс використання у публічному просторі місцевих з проукраїнською позицією, які пережили цю окупацію.

Освіта та медицина на рівні дна. Тому доведеться кимось замінювати цих людей.

У 2014-2015 люди намагалися виїхати, з фінансових причин не всі змогли залишитися, тому люди поверталися сюди і тут їх вже обробляли щодо ненависті до України.

Велика кількість людей яка виїхала та залишається, має проукраїнську позицію. Кількість населення тут з лояльною позицією до України виявити дуже важко, бо це є дуже ризикованим для нас.